Лекція №1

6. Комунікація як особистісна проблема

Використовуючи ЗМІ, найчастіше нав'язують пасивному більшості зразки-еталони, створюють нову ілюзорну реальність, помилковий світ, що дає забуття і можливість задоволення примітивних бажань. Так, аудиторія ЗМІ - це насамперед сукупність індивідів, що володіють особистісними характеристиками. Але колективне сприйняття інформації привносить в даний процес принципово нового значення. При цьому зростає роль лідерів думки, емоційних станів групи і т.д. ЗМІ також часом здатні виявити наші приховані психічні відхилення.

Отже, завдання курсу "Психологія журналістики" ще й у тому, щоб спробувати виділити і описати можливості і технології формування діалогових відносин масмедіа не тільки в цілому з аудиторією, але і з окремою особистістю, а також розглянути головну проблему сьогоднішнього часу: як споживачеві інформації ( реципієнту, включеному в даний процес) не стати заручником засобів масової комунікації і як протистояти маніпуляторам.

Що в даному контексті є публічна комунікація, здатна з'єднати людей в колективному потрясінні, усвідомленні, об'єднати колективний розум і колективне несвідоме? ^[1] Є. Є. Проніна відзначає, що універсальним механізмом творчого мислення вважається "ага-переживання" (здогадка, відкриття, прозріння, одкровення), тобто момент, коли, як кажуть психологи, "несвідоме переходить поріг свідомості" і в розумінні людини складається новий, більш адекватний образ реального явища і своєї істоти.

Пісня, трагедія, поп-концерт, політична демонстрація, продукція газет, радіо, телебачення - по суті явища масової комунікації одного порядку. Але засобами масової інформації процес комунікації не тільки багаторазово посилюється. Він набуває діяльнісний характер, оскільки перехід пізнавального плану в емоційний породжує у аудиторії в цілому і окремої людини почуття переконаності (катарсис як розширення меж індивідуальної свідомості до загального). Розширення ж свідомості в новому світлі представляє індивідуальний досвід, минуле людини, допомагає побачити відхилення і їх згубні наслідки і, як йому здається, "висвітлює" майбутнє, "показуючи" життєві перспективи.

З цього ж ряду, на наш погляд, сенсація, яка, потрясаючи уяву, вимикає раціональний досвід і відкриває шлях для неконтрольованих свідомістю ефектів мислення, думки і поведінки.

У психологічному плані масова комунікація - особистісна проблема. Як свідчать сучасні дослідження (Дж. Розен), інтелектуальне життя сучасної людини складається в основному в кодуванні і декодуванні масових символів, а його життєвий успіх залежить від швидкості і адекватності розуміння медійних образів. ЗМІ ж запускають першу версію символізації, до того ж, що дуже важко і відповідально, практично синхронно розвитку події.

Різного роду антиномії (політичні, економічні, соціальні), інакше кажучи "злоба дня", що відчуваються людьми як нагальна потреба звернутися до ЗМІ - психологічний імпульс журналістської творчості. Але чи розумно вимагати від журналіста правильних відповідей, якщо антиномія в тому й полягає, що часто рішення не має? Однак особисті інтелектуальні та творчі здібності, логіка професії, професійні можливості і технологія масової комунікації дозволяють журналісту просунутися у вирішенні антиномій так далеко, як ні в якому іншому виді творчості (літературному, образотворчому, музичному, педагогічному, політичному і т.д.).

Але бувають і перегини: відчуття журналістом особистої впливовості, інформаційного і навіть соціального могутності. Соціальна орієнтація втрачає адекватність. Американський соціолог Том Купер таку форму втрати професійного самоконтролю, псевдотворчу ейфорію назвав "непереборним магнетизмом свободи слова", який ставить творчу думку журналіста під імпульсивну цензуру особистих амбіцій, самозахопленням, перемежованого з депресивними станами, а також під такого ж роду цензуру корпоративних установок або відвертого цинізму і продажності.

У зв'язку з цим сьогодні в масовій комунікації як ніколи актуальна техніка психологічної безпеки, причому не тільки аудиторії масмедіа, а й самих суб'єктів інформаційної діяльності. Адже наш досвід спілкування зі ЗМІ багато в чому обумовлює так званий когнітивний підхід до ЗМІ - коли знання або придбана ментальна реальність стають основою установок і моделей поведінки особистості або групи. Масмедіа все більше перетворюються на реальність, з якою люди порівнюють навколишній світ. Вони для багатьох навіть щось більше, ніж реальне життя.

Сакраментальне питання: а що ж робить масову комунікацію масовою? По-перше, аудиторія (велика, анонімна, гетерогенна). По- друге, те, що суб'єктами комунікації найчастіше є певні інститути та організації (телемережі, засоби масової інформації, агентства). По-третє, основна економічна функція ЗМІ - залучати та утримувати максимально можливу аудиторію.

Виявити ж і систематично описати прояв даних тенденцій в практичній діяльності засобів масової комунікації можна лише за допомогою міждисциплінарних досліджень. У цьому і полягає головна трудність.