Психологія журналістики

Вищеописана проблематика і в цілому тенденції розвитку психологічного знання про закономірності масово-комунікаційної діяльності сполучаються з домінантою результативності сучасних ЗМІ. Бо однією з головних цілей психології журналістики як науково-практичної дисципліни є допомогу керівникам масмедіа і журналістам у виборі та прийнятті ефективних управлінських рішень. Системні соціально-психологічні дослідження в даній діловій сфері (сфері загальної і творчого менеджменту ЗМІ) сприяють насамперед реалізації функцій журналістики як соціального інституту, організації діалогових відносин з аудиторією, а також творчій роботі журналістів.

Конкретизуємо аналіз. Зокрема, вищеописані тенденції, характерні для розвитку сучасних ЗМІ, пов'язане з домінантою аналітичності, яка, як ми з'ясували, домінує в умовах формування і розвитку нашого суспільства як інформаційного.

Відома структурна формула масової комунікації Г. Лассуелла: "Хто говорить? - Що? - За яким каналу? - Кому? - З яким ефектом?" З погляду двостороннього зв'язку з публікою (коли є можливість прямого доступу громадськості до виробництва та розповсюдження інформації по каналах засобів масової комунікації), питання можна трактувати наступним чином.

"Хто говорить?" - Пояснює, чи є серед авторів не лише журналісти та політики, а й експерти в різних областях діяльності, а головне - представники громадськості. Він також прямо пов'язаний з поняттями "свобода слова", "доступність участі у масово-комунікаційної діяльності" - обміні інформацією з владою і співгромадянами, один з одним. Об'єктивність при цьому розуміється не просто як сумлінність у викладі фактів, свого їхнього розуміння, а як прагнення відобразити різні точки зору. Журналістська позиція - по відношенню не тільки і не стільки до влади, закону, ринкових відносин і т.д., але і до очікуванням суспільства. Професійна етика - не тільки служіння істині, добру, справедливості, а й готовність дозволити і громадянам бути відповідальними за те що, а значить брати учать у впливі на нього.

Питання "Що говорить?" По нашому розумінню передбачає аналіз участі аудиторії в тематизації - формуванні "порядку денного": міру участі громадськості та в освітленні, і в обговоренні проблем з різних сфер життя. Про кого говорять ЗМІ, чий спосіб життя, інтереси, потреби, вимоги, оцінки для журналістів першорядні. Репрезентативна чи інформація самої громадськості, представлена в ЗМІ. Якісна чи сама інформація: чи властива їй оперативність, своєчасність, актуальність. Тобто чи можуть суб'єкти інформаційної діяльності не тільки висвітлювати щось, а й готувати в різних формах прийняття рішення, обговорювати цей процес з аудиторією, дискутувати. Важливим є й таке поняття, як інструментальність інформації: придатність для розуміння суті проблем, здатність знайомити своїх читачів, наприклад, з правилами гри, методами участі тощо У даному контексті інформаційна безпека - не тільки теоретичне поняття, оскільки зовні демонстрований консенсус іноді тримається на запасах громадського терпіння.

Відповідь на питання "За яким каналом?" Включає в аналіз, як нам здається, поняття урахування специфіки різних форм комунікативних контактів. Інтерактивність є не тільки можливість задати в присутності аудиторії того чи іншого комунікатору питання і отримати від нього публічну відповідь, і це не тільки заклик до людей масово голосувати, що стало дуже модно сьогодні (причому без можливості брати участь комусь з боку у підведенні підсумків) : це більше виявлення мотивів, вибір точки зору, яку поділяєш, з двох-трьох або множини. Соціальне участь - не тільки необмежені інтерактивні можливості нових інформаційних технологій або безліч контактів, адже ніщо так не робить пасивним, як Інтернет без обмеження, відхід від реальності при посередництві лише міжособистісних контактів. Як негативний приклад можна навести маніпулювання навіюваними групами аудиторії в прямих радіоефірах.

При цьому підкреслимо той факт, що преса більш, ніж інші ЗМІ, схильна до розвитку розумової, аналітичної діяльності. Але, додамо, лише з урахуванням використання всіх рівнів розвитку техніки: взаємодія різних каналів ЗМІ, збір інформації від людей і організацій через Інтернет і т.д. Як приклад зворотного характеру можна навести безкоштовні інформаційно-рекламні видання, геть зламали систему газетних переваг і привчили людей до уявної безкоштовності.

"Кому говорить?" - Тут ми в рамках психологічної концепції залучаємо до аналізу поняття "доступність ЗМІ": причому виділяємо не тільки економічні аспекти, але й групові - віковий, гендерний, соціальний, територіальний, етнічний. З певними застереженнями можна включити сюди і рольове участь журналістів (журналіст змінює професію, життєві подробиці політиків різного рівня і зірок, розповіді журналістів про себе як про пересічного покупця, батьки школярів і т.д.).

Важливо і те, до кого звернена інформація від журналістів та позаштатних авторів (не тільки чи абстрактним можновладцям). Як мудро зауважив якось на семінарі в Пермській області один з редакторів, в місті чи районі всі все і без нас знають, лише хочуть переконатися, наскільки смів редактор або правдиві і об'єктивні журналісти.

Не менш сутностей в даному контексті й інше питання - наскільки інформація, поширювана владою, співвідноситься з висловлюваннями громадськості і взагалі з реальністю. Адже аудиторія, навчена гірким досвідом, сьогодні нерідко відверто сміється над програмними заявами в ЗМІ кандидатів усіх рівнів і їх "завіральнимі" ідеями.

Відповідаючи на запитання "З яким ефектом?", Необхідно підкреслити, що в сучасній практиці масмедіа зараз змінюється обсяг і зміст понять "ефективність", "дієвість".

По-перше, можна припустити, що сьогодні вичерпався ресурс тиску, переданий засобам масової інформації від влади. Нові економічні відносини обмежили або навіть звели нанівець можливості економічного тиску ЗМІ на владу, вторгнення сферу виробничої діяльності або виробничих відносин, що раніше було основою дієвості.

По-друге, дієвість сьогодні необхідно розуміти не тільки як результативність контактів з соціальними інститутами, виконання безпосередньо організаторських функцій. Сам факт обміну думками теж соціальна цінність, так як сприяє формуванню та зміцненню соціальних спільнот.

По-третє, і ефективність сьогодні слід розглядати на рівні розвитку громадської думки, а також з урахуванням тенденцій у сучасній масовій свідомості.

Є кілька зауважень і з приводу інших факторів системотворного характеру, властивих саме інформаційного суспільства. У середовищі журналістів-практиків нерідко сьогодні побутує дискусійне думка, що журналістика XXI ст. - Це насамперед технології, а не творчість. Хоча раніше, мовляв, теж творчість не було первинним, оскільки в радянській журналістиці в главу кута ставилася ідеологія. Залишимо осторонь істинність-неістинність даного висловлювання, але погодимося з даною тезою в одному: там, де є жорстка технологічність, більше часу залишається на творчість.

У по-справжньому технологічному сучасному ЗМІ немає жорсткого плану, немає прив'язки до понять "кількість" (а іноді і "якість") випускається інформаційного продукту. Просто якщо ти, журналіст, один раз пропустив або висвітлив гірше, ніж конкуренти, якусь новина, або Не відстежив, не дав кваліфікованого аналізу важливої тенденції, - з тобою просто можуть розірвати контракт.

У даному контексті найважливішим є питання - що розуміється під професійної технологічністю?

Відповідь на нього все з більшою інтенсивністю шукають як дослідники журналістики, так і практики масмедіа [2]. Також безпосередньо він пов'язаний з низкою нових понять, таких як формат ЗМІ, модель видання, stylebook (книга стилів), стандарти навігаційних елементів. Тут же необхідно сказати про максимальному застосуванні сучасних технологій збору, зберігання і використання в безпосередньої професійної діяльності всіх видів інформації. Причому концептуальність ефективної організації даних процесів, як свідчить практика провідних світових ЗМІ, знаходить вираз у дуже простій формулі: чим більш прозорий редакційний менеджмент, тим вище культура управління і взаємин у колективі [3].^[2][3]

Трансформація медіаінстітутів в комерційні організації нерозривно пов'язана зі змінами якісного складу професіоналів, що гостро актуалізує проблему формування та розвитку професійної культури журналістів. На наш погляд, ефективно займатися цим можна буде лише в тому випадку, якщо па належну висоту буде піднята і система не тільки університетського навчання майбутніх журналістів, а й підвищення кваліфікації та перепідготовки журналістських кадрів.

Адже не секрет, що професія журналіста останнім часом певним чином девальвована численними ЗМІ, створюваними під політичне замовлення чи з примхи господаря, що має на це "зайві" гроші. А інформаційний простір багатьох регіонів можна охарактеризувати як розривається суперечностями не лише економічного характеру. У зв'язку з чим актуальнішим, в тому числі і для університетського нормативного курсу "Психологія журналістики", є проблема формування системи професійної культури журналістів, що має абсолютно конкретні складові. Назвемо, а далі конкретизуємо основні з них (див. Параграф 5.3).

Рушійною силою розвитку професійної свідомості виступає постійно відтворюється протиріччя між консервативним і динамічним началами. Відображенням цього процесу є професійна самосвідомість, яке містить стійкі уявлення про певної професійної, політичної, соціальної, психологічної та моральної ідентичності членів групи (спільноти), про її властивості як цілого.

Ми вважаємо, що в одному ряду з професійним самосвідомістю журналістів варто професійний світогляд як специфічний зріз загального світогляду і елемент професійної культури. Об'єктом відображення професійного світогляду виступає не тільки загальна або спеціальна, а й соціальна картина світу.

Особливе місце в професійній культурі журналіста належить і професійному мисленню. Багато в чому обумовлює сьогодні технологією й об'єктивною логікою масово-комунікаційної діяльності, професійне мислення, у свою чергу, виступає в якості організуючого начала в процесі становлення і самовизначення журналістики та подальшого розвитку даного виду професійної діяльності як істинно творчого. У цій якості професійна культура журналіста є спосіб формування і міра реалізації соціальних та індивідуальних сутнісних сил суб'єктів професійної діяльності на благо всього суспільства, а не окремих його груп, що, як ми відзначали, сьогодні нерідко поширене.

Практично для всіх ЗМІ характерно сьогодні розшарування за рівнем і якістю освіти журналістів. Нікого в провінції сьогодні не дивує, наприклад, той факт, що один з керівників може взагалі не мати ніякого вищої освіти. Непрофільне освіту працівників масмедіа - взагалі явище скоріше типове, ніж виняткове. А те, що міські та районні газети різних регіонів (особливо сільські) па дві третини, а то і більше укомплектовані пенсіонерами та учорашніми школярами - факт незаперечний.

Якщо у зв'язку з цим говорити про найактуальніше, на наш погляд, сьогодні - культурі в цілому і журналістської зокрема, те прагне вона стати по-справжньому професійної НЕ тоді, коли відбувається момент її "адаптації" до сучасних технологій і умов життєдіяльності певної групи людей, але тоді, коли професійна культура стає продуктивною.

Одним словом, того ж студенту-журналісту необхідно в нинішніх постійно мінливих умовах вчитися головному - бути по-справжньому універсальним фахівцем, розвивати себе як неординарну особистість з неповторним творчим почерком. І ні в якому разі не слухати тих, хто змальовує апокаліптичні картини розвитку журналістики лише як "привиду часу" перманентно розвивається інформаційного суспільства. Погодьтеся, що це в історії нашої професії вже було. Будь-яка нав'язана в тій чи іншій формі модель професійної несвободи журналістики закінчується надто сумно 15 цілому для суспільства. У тому числі і для того, яке гордо іменує себе інформаційним.

Зробимо висновок. В цілому формування нової реальності, в якій сьогодні функціонують ЗМІ Росії, являє собою аж ніяк не "природний", що йде сам по собі процес. Безумовно, що глобалізація і технологічний прогрес інтенсифікують процеси інформаційного обміну, підвищують рівень діалогічності ЗМІ та їх аудиторії. Разом з тим вищеописані нами протиріччя змушують говорити скоріше про глобальне споживання медіа, ніж про глобальне виробництво контенту засобів масової інформації. Можливо, з економічної точки зору це поки і вигідно, але ніхто ще всерйоз, як нам здається, не прогнозував наслідки іншого роду. А те, що вони будуть, сумніву не викликає.